Кому знайома наступна історія:

Нібито ви й любите смачно поїсти, ніби і надаєте великого значення якості вашого харчування, але самі щось приготувати – ну ніяк. І не те, щоб руки не з того місця….Тобто, нарізати ви зможете, подати-допомогти-прибрати – не проблема. Та навіть яєшню або салат “приготувати” – окей. Але придумати щось своє, приправити “на око” і відчути що треба ще такого додати, щоб наблизити смак до ідеального – це точно не про вас.

Так і в мене. Мені треба все строго по рецепту, і не так типу “заваріть рис”, а конкретно

рис в холодну воду, чи в гарячу кидати?, скільки хвилин він вариться?, коли додається сіль?

– це все запитання, які виникають у мене в процесі варіння рису.  Кожен-кожнісінький крок повинен бути описаним, інакше кухонної катастрофи середнього рівня не уникнти. А це знову і надовго відбиває бажання навчитися готувати. Ось таке замкнуте коло.

Так само я не можу нічого придумати, коли йде мова про те, що б то такого з’їсти, щоб і смачно, і корисно, і небанальлно. Є люди, які в таких ситуаціях просто пройдуться по проходах супермаркету і накидають собі в голові ескіз обіду-вечері з п’ятьох страв. Мене такі походи по супермаркетах просто вбивають. Тільки я знайшла сметану і пішла в сторону полички з хлібом, як згадала, що забула йогурт. Йогурт лежить попри всі очікування не біля сметани, а зовсім де-інде. Як тільки я знайшла йогурт, я вже забула, що хотіла купити наступним. Тобто, це безкінечне швендяння по супермаркеті не надихає мене на приготування чудних страв. Навідміну від деяких людей, для мене це каторга.

Звісно, можна попередньо витратити купу часу, щоб пошукати рецепт якоїсь смачної страви в інтернеті. Але для цього потрібно переглянути мільйон різних сайтів, перечитати усілякі форуми, відгуки, поради. Потім скласти список усіх необхідних продуктів. А ще добре було б згадати що вдома уже є, а що потрібно докупити… і вже тоді, із готовим списком на руках, можна відправлятися по магазинах. Але ж ключовими словами тут було “витратити купу часу”.. І цей процес також дуже виснажує.

А хочеться витратити на це мінімум часу і отримати максимум задоволення.

Плюс, в німецьких супермаркетах упаковки завжди розраховані на німецькі сім’ї, тобто якщо ти живеш один, ти просто фізично не встигаєш все це згамати. Зіпсовані овочі та фрукти потім приходиться нещадно викидати, а це ще більше відбиває бажання закуповувати свіжі продукти і щось з них готувати.

Але, що ж робити? Якщо раніше невміння готування було відзнакою емансипації, то зараз за це буває навіть трішки соромно. Готувати вдома зараз в тренді та й інколи дійсно хочеться порадувати себе та своїх близьких чимось смачненьким.

Так ось, один чувак в Німеччині запропонував як на мене дуже круте вирішення усіх цих проблем. Як завжди – все геніальне таке доступне і просте. Він заснував das Kochhaus, що на українську можна по змісту перекласти як “будинок, в якому готують”. Ідея цього магазину в тому, що вони кожного тижня підбирають цікаві і корисні рецепти для таких ненатхенний людей як я. Тобто ви робите закупки не по списку, складеному вдома, а по рецепту, запропонованому у Kochhaus.

Кожного тижня, das Kochhaus пропонує до вашого вибору близько десяти різних страв. Для прикладу цього тижня в асортименті є горохово-м’ятний суп, літні ролли з начинкою з манго та авокадо, різотто з білими грибами, кров’янка мергез з салатом з абрикосів і чечевиці. Навіть якби я готувала набагато краще, ніж я роблю це зараз, я б до такого в житті б не додумалась.

Продукти до кожної страви красуються на окремих стильно оформлених дерев’яних столиках і поличках. Детальний рецепт приготування лежить поряд, всі інгредієнти розраховані на двох, чотирьох або шістьох осіб. Інгридієнти ви можете придбати рівно у тій  тій кількості, яка необхідна вам по рецепту. Тобто, якщо для приготування якогось середземноморського томатного супу вам потрібно 3 листочки базиліку і півтори паприки, на поличці згруповано лежать саме 3 листочки базиліку і півтори паприки. Якщо для різотто на двох осіб потрібно 52,5 грама рису, він вже лежить в маленькому пакетику вагою 52,2 грами. Так вам нічого не потрібно зберігати, викидати і так далі. Безвідходне виробництво.

Звичайно, що цільова аудиторія цієї концепції, це не сім’я з трьома дітьми – ніхто грошей і терпіння не набереться викручувати літні ролли з манго і авокадо для цього стада людей. Це швидше молоді неодружені і працюючі люди, які живуть або одні або в парі і не мають часу заморочуватися на рахунок меню на тиждень, але мають трішки вільних грошей. Ціни тут приблизно на третину вищі за рівень навіть дорогих біо-супермаркетів. Але для тих, хто готує лише час від часу це все рівно вигідно, адже знову ж таки, не марнуються продукти.

Але попит на них великий, особливо у великих містах. Насправді за два роки існування концепції das Kochhaus вони стали настільки популярними, що пропонують не лише рецепти та продукти до них, але й майстер-класи по готуванню, книги, програмки для смартфонів. Найновішим їхнім продуктом є Kochbox – за абонплату (25 євро) рецепти і продукти щотижня присилають вам додому.

В кінці-кінців, як це завжди буває з успішними концепціями, das Kochhaus продає не продукти або рецепти, das Kochhaus продає відчуття того, що ви самі взмозі подарувати собі гарну вечерю, приготовану власними руцями, якими б крюцями вони не були. Тобто, це не картопля з буряками на скору руку. Готування з das Kochhaus –  це емоції. Романтичний вечір, проведений зі своєю другою половинкою за приготуванням вечері на двох,  гарний літній день на терасі у компанії друзів, які разом готують смачний і корисний обід…

Як на мене це чудова урбаністична ідея, яка йде в ногу з часом і трендом до здорового харчування. Цікаво, щось таке пішло б в Україні? Мені здається, що у Києві, Львові чи Одесі, а можливо навіть і в Луцьку така концепція знайшла б свою публіку.

Сприймайте це як натхнення або бізнес-ідею:)