Як і в будь-якому іншому великому місті, на вихідних Мюнхенці роз’їжджаються хто куди. Хто до батьків у різні куточки Німеччини, хто у Барселону-Рим-Париж на вік-енд, хто на озера…. і багато-багато з них їдуть у гори. Адже Альпами можна насолоджуватись не лише спускаючись на швидкості 70 км/годину сніжними схилами, але й підіймаючись по них, нагороджуючи себе незабутніми краєвидами.

Гірські походи – справжня пристрасть німців з південних регіонів. На півночі теж можна ходити на захоплюючі піші прогулянки вздовж берегів Північного або Балтійського морів під час так званої “малої води” – відпливів. Питання “що краще?” у цьому випадку є риторичним, і відповіді на нього можна шукати так само довго, як і чекати порозуміння між любителями котів та собак. Та на щастя, це не є нашим сьогоднішнім завданням.

Я з радістю можу поділитися своїм – південно-німецьким досвідом.

Ітак – напередодні вихідні, погода ніби намічається бути гарною, вам остогидли міські бари з однотипними коктейлями. Кращих передумов провести активні вихідні в горах не знайти.

Спорядження

Якщо ви збираєтесь у похід перший раз, то не поспішайте скупити все найдорожче спорядження і вибрати найкрутіший маршрут. Щодо першого пункту, можливо цей вид відпочинку не припаде вам до душі і ви більше ніколи не піддастеся на вмовляння виїхати на такого роду “прогулянку” – в цьому випадку вам прийдеться позбуватися щойно нажитої розкоші. Нарахунок пункту номер два – залиште високі рівні крутості професіоналам, почніть з більш легких маршрутів, щоб мати час адаптуватися, роздивитися місцевість, насолодитися процесом і в гарному настрої дійти до хатини високо в горах – колиби (Hütte) і нагородити себе бокалом білого нефільтрованого.

Головне не давайте загнати себе в глибоку невпевненість проходячими повз вас повністю до зубів екіпірованими німцями…. Перебільшити можна завжди. Тим більше, часто парочки тут вдягнені абсолютно ідентично, починаючи від розміру черевик і закінчуючи кольором рюкзаків… Це теж не те, до чого потрібно прагнути…

Якщо ж ви вирішили, що без гір вам більше нікуди, то спорядженя я б купувала по мірі наростаючої потреби. І в  першу чергу я б придбала толкові походні черевики. Мої вимоги до таких черевиків були наступними:

• я не супер професійний турист і не ходжу в похід кожні божі вихідні
• я ходжу в похід 3-4 рази в рік
• це можуть бути різні пори року: від ранньої весни до пізньої осені
• мої маршрути можуть бути як дуже легкі так і середньої важкості з достатньо різкими підйомами
• бажання і боротьба за те, що між походними черевиками і безстатевими страшними гамнодавами (сорі) не обов’язково повинен стояти знак “дорівнює”

Саме тому мій вибір впав на свого роду allarounder – універсальні всюдиходи з вагою пари балерин – щось типу цього. Обов’язково порадьтеся з професіоналом.

Ну а вже маючи підходяще взуття можна розслабитися і розмірено підбирати всі інші деталі – кінця і краю у підборі цікавих і практичних аксесуарів для туристичних походів, як ви можете здогадатися, немає.

Що я точно можу порадити – так це гарно підібраний до ваших потреб і розмірів рюкзак.

З мірою зростання різноманітності і кількості ваших маршрутів, можна подумати і про інші функціональні елементи гардеробу, наприклад:

• зручні штани з оптимальною кількістю кишень
• “дихаючі” футболкі та лонгсліви
• легкі курточки, які захистять вас від вітру на вершині
• легкі спортивні шарфи, які захистять вас і від сонця, і від вітру

З речей, які необхідно мати при собі, я б виділила: воду (!!!) та захист від сонця (не недооцінюйте гірське сонце навіть у пасмурні дні).

Всі ці речі (крім останніх двох можливо) можна, як завжди, придбати і дорожче, і дешевше. Тут теж – вибір залежить від того, наскільки вам важливе ваше хоббі, як часто і професійно ви хочете ним займатися, ну і, звичайно, що дозволяє ваш гаманець. Улюблені марки в Німеччині: Jack Wolfskin, Patagonia, The North Face, LuluLemon (вища цінова категорія), але також в H&M та інших марок ви знайдете абсолютно підходящі речі. Такж на Tchibo час від часу пропонують дуже і дуже толкові речі за аболютно незрівнянною ціною.

Взагалі йти в похід можна у будь-якій гірськолижній місцевості – влітку ліфти якщо не всі, то більшість теж працює і ви за допомогою інтернету прекрасно скласти свій маршрут, залежності від ступеня бажаної складності ну і вашого особистого рівня підготовки. Так само як на гірськолижних спусках, на треккінгових маршрути ви знайдете кольорове позначення ступеня складності: блакитний (легкий), червоний (середній) і чорний (складний). “Проїздний” на усі ліфти влітку набагато дешевший зимового і коштує, залежно від регіону і кількості ліфтів приблизно €10-15 на день

Мої ТОП 5 – куди ж без них:) – всі маршрути випробувані особисто

Австрія, Лех – прогулянка на висоті 2350м

Похід з маленького чепурненького австрійського містечка Лех (до речі і Лех, і більшість інших містечок, які я ще буду згадувати тут це і прекрасні гірськолижні курорти взимку – це так, замітка на полях) вгору до колиби Stuttgarter Hütte. Перший етап на гору ми піднялися ліфтом Rüfikopfbahn, на висоту 2350м. Звідси ви вже йдете впринципі по дорожним вказівкам. Спочатку це досить широкий шлях, з багатьма підйомами та спусками, але зарахунок на початку набраної висоти ви весь час бачитемете прекрасні краєвиди. Після того як ви дійшли до самої Stuttgarter Hütte, перекусили і перепочили, ви ідете далі вже практично весь час взниз, подекуди досить круто навіть. Як на мене, то місцями  це було навіть складніше, ніж підніматися вгору. Так само тут, слідкуйте за вказівками і будьте уважні – ми повертаємося не назад у Лех, а у сусіднє село Цюрс (Zürs). Вже в долині Pazieltal ви вийдете на польову дорогу, а потім і на асфальтовану, яка доведе вас до центру цього містечка. Пройдете повз сільську церкву та вийдете на головну вулицю, звідки вас безкоштовний автобус (боже, як тут дійсно інколи дбають про туриста!!!) довезе вас назад в Лех (це буквально 5-10 хвилин).

По складності цей похід не занадто вимогливий, з ним впораються і не супер підготовані туристи.

Австрія, Ішгль – зустріч з австрійськими коровами

Село з назвою-язиколомкою Ішгль є ну дуууже відомим гірськолижним курортом в австійському Тіролі. Влітку тут можна робити дуже круті тури для гурманів і відвідувати різні колиби, смакуючи їхні особливі меню, і так поєднати приємне з корисним. Ми відвідали одну з таких колиб – Heidelberger Hütte, до якої ми йшли приблизно 2,5 години з готельчику Bodenalpe. Це прекрасна і легка прогулянка (ну ніяк не можу це назвати походом), для якої вам наприклад навіть непотрібно буде спеціального взуття – в нашій групі половина йшла у звичайних кросівках. Їжа у колибі Heidelberger Hütte, яка знаходиться майже на швейцарському кордоні варта навіть набагато більших зусиль. А ще, тут я бачила напевно найкрасивіших корівоньок у моєму житті, ось тільки погляньте:

Австрія, Санкт Антон – похід для підготовлених

Санкт Антон знаходиться зовсім недалеко від Ішгля – на протилежній (південній) стороні гори Альберг, тобто тут теж є всі умови і відчуття високогірних Альп. Чесно кажучи, я щойно повернулася з походу звідси, і мушу сказати, що я досі під враженнями. Вже не знаю, чи то тому, що це була остання подорож (а тому найяскравіша), чи це дійсно був найкращий похід, з усіх у яких я була, але цей маршрут я точно можу рекомендувати, як один з найкращих.

На відміну від іших разів, цього разу ми реально шиканули, і ночували дві ночі у готелі Schwarzer Adler, який має чотири зірки і відповідний рівень сервісу (але і цін). Тобто, по вечорах нас частували шикарненьким меню з 5-6 різних страв і все таке. Ну але, тут не про готелі.

Наш похід починався у підніжжя гори, ми відразу взяли курс на колибу Leutkircher Hütte, і з самого початку і до колиби ми впринципі підіймалися, відрізків зі спуском практично не було. Перших хвилин 30 йти було трохи скучновато, ми йшли просто вгору по досить широкому битому шляху. Але потім як ми звернули круто в гору, це був реально кайф! Краєвиди захоплюють дух, підйом якраз такий, що і мотивує, але й виснажує, якраз прекрасний мікс. До колиби ми добиралися з паузами на перепочинок, роздивлянням корівоньок і фотканням, години три. Колиба знаходиться на висоті 2251 метрів, і після того як ми тут перекусили і поніжилися на сонечку, ми не пішли далі назад до низу, а залишившись на цій висоті, попрямували далі по горах в напрямку наступного можливого підйомника (Kapallbahn). І це була реальна круть! Лежав свіжий сні (в липні!), місцями стежка була реально над обривом, мої нерви це аж занадто залоскотало, але чесно – воно було того на 100 відсотків варте!

Ще маленький анекдот, який трапився з нами. Після 2,5 годин другої частини цього походу ми проголодніли. Ми приблизно орієнтувалися, що були вже майже біля ліфту, який мав доставити нас в долину, але не дочекалися і вирішили перепочити. Знайомий який був з нами дістав з рюкзаку купу шоколадок та кексів, і ми, зрадівши, накинулися на цей неочікуваний десерт. Перекусивши та перепочивши, ми спохватилися, що уже 16:10 – а ліфт зачиняється о 16:15! Ми в критичний момент якраз ще вспіли зловити останні кабінки – а то прийшлося б нам ще години 2 спускатися. Мораль така – пам’ятайте, гірські підйомники влітку, як і взимку, зачиняються – о 16:00!

Німеччина, Тегернзе – легко і зі смаком

Але не завжди треба їхати у дуже далекі та високі гори. Інколи круто просто виїхати на вихідні до найближчого озера, наприклад Тегернзе, і прогулятися там. Це вже передальпійський регіоні довкола цього гірського озера теж є безліч достатньо легких маршрутів, тривалістю від однієї до чотирьох годин, які дадуть вам змогу і надивится на це чудесне озеро зі всіх боків, і трошкі розрухати своє тіло, яке, не дай Бог, насиділося за цілий тиждень у офісі.

Багато мюнхенців просто підіймаються вгору до колиби Neureuth, це приблизно дві години підйому. Але тут у вас буде враження, ніби ви нікуди не виїжджали – адже місто Мюнхен на вихідні переноситься у село Тегернзе.

Я можу порекомендувати колибу Obere Maxlraineralm, це не тільки набагато спокійніша і домашніша місцинка, ще й історію має цікаву. Адже її теперішні власники перші дауншифтери яких я знаю. Після багатьох років праці в конслатинговому бізнесі та в інвестмент-банках вони просто кинули це все під три чорта, викупили цю колибу, родили дитину і тепер насолоджуються життям. Ще й гроші заробляють непогані, адже організовують корпоративи, навчання та тренинги у себе в колибі для різноманітних фірм. Щодня вони доставляють продукти, самих себе і свою дитину вгору до колиби абсолютно імпровізованим підйомником для продуктів.

До речі ще один, улюблений багатьма шлях для прогулянок пролягає між Тегернзе і сусіднім, трішки меншим озерцем Шлірзе. Вздовж цього шляху ви можете бачити два озера одночасно і в цьому теж щось є. Якщо ви стартуєте зі Шлірзе, вашою ціллю є колиба Kreuzbergalm, спуститися ви можете в Тегернзее і вже звітди взяти поїзд назад до Мюнхену.

До Тегернзее з Мюнхенського залізничного вокзалу йде прямий регіональний поїзд, година їзди і ви на курорті!

Австрія, Гохфюген – в гостях у друзів

Маленьке авсрійське гірськолижне містечко Hochfügen знаходиться всього 2 години їзди від Мюнхену. Взимку це реально круте місце для катання на лижах. Влітку майже всі ліфти працюють. У нашого знайомого тут невеличка хатинка, то ми їздимо часто сюди влітку на вихідні. Причина, чому цей маршрут останній в моїй п’ятірці, одна – ми тут завжди катаємося на лижах, а от в похід ще якось не дійшли, хоча краєвиди тут влітку неймовірні. Тому радити якийсь конкретний маршрут я по чесності не буду, але ось тут ви можете обрати один з запропонованих маршрутів. Моя тактика: обирати завжди щось з колибою (Hütte) по дорозі, це вам буде і мотивація і перкрасна можливість скуштувати тутешньої кухні.

Не чекайте моменту, коли у вас будуть гроші, щоб купити дороге спорядження, або щоб мати можливість переночувати у дорогих готелях. Ідіть в гори – все іше прибавиться саме собою.

Також розповідайте в яких частинах світу і куди любите ходити в гори чи в інші види походів ви.

Гарного всім літа!