Ісландія – неземна Європа
Ісландські чудеса починаються ще до того, як ви потрапили в цю казкову країну. Адже час польоту з практично будь-якого європейського міста не перевищує 4х годин. І хоча за 4 години з Європи можна долетіти досить далеко, але аж ніяк не до Марсу. А саме таке враження складається після того, коли приземляєшся в Ісландії. Але, все по-порядку.
Чому Марс? – Космічні ландшафти та ціни
Ну по-перше, ландшафти цього, до речі наймолодшого на нашій планеті, острова вражають. Кожен з них сам по собі є унікальним – і чорний пляж, і численні водоспади, і льодовики з льодовими озерами-лагунами. Але що вражає навіть більше – це наскільки швидко ці ландшафи змінюються. Адже за навіть коротку подорож південним узбережжям Ісландії на автомобілі у вас складеться враження, ніби ви перетнули кордон мінімум декількох країн. Здається, що земля під ногами ще досі не застигла і знаходиться в динамічному процесі формування. Все бурлить, кипить, росте, сходиться, розходиться.
Так, наприклад, за дві години подорожі автомобілем з поселення (навіть містечком це назвати складно) Вік далі до сумнозвісного вулкану Ейяф’ятлайокютль, який востаннє в 2010му році спаралізував європейський повітряний простір, і далі на Схід аж до льодяної лагуни Йокуларсон, глиби тисячолітного льоду якої впадають прямо до суворої Атлантики, повз ваші очі промайнуть:
- Поля і простори вкриті чорними вулканічними породами – камінням та пилом. Такі безпристрасні, безкрайні, безрослинні, безтваринні – просто чорні-чорні, що аж туга нападає,
- Які миттєво змінюються якимось сюрреалістичними пейзажем з каміння, обросшим мохом. Якщо прогулятися цією місцевістю, то складається враження, що гуляєш по поверхні гігантичного тенісного м’яча, адже пружність цього моху відштовхує і заставляє підстрибувати, мов на батуті – це справді якийсь сюр. Навіть режисерам нового серіалу на Netflix The OA цей ландшафт видався неземним. Саме його вони взяли за фон, коли показували потойбічні пригоди і життя після смерті головної героїні серіалу.
- Відразу після цього моху без болота з’являються мінімум 5 водоспадів – буквально один за одним,
- Які плавно переходять в величні льодовики, у підніжжя яких сформувалися льодові лагуни – озерця з талого льоду з величезними льодяними брилами, що плавають посеред них.
Окремої уваги заслуговють не дуже пахучі, але дуже вражаючи гейзери та теплі природні басейни, в яких можна купатися у сніг і заметіль. А також неймовірної краси та надприродньої містичності чорний пляж у вже згаданому місті Вік. І все це описане природне різнобарв’я – лише Південна частина острову. У Північній її частині взимку нажаль перекрита дорога – а вона в Ісландії одна! – і тому досліджувати її будемо наступного разу.
Тобто, порада номер один – покатайтеся цим чудесним островом, раз ви вже до нього добралися! І не бійтеся заблукати – важко не знайти одну-єдину кільцеву дорогу острова.
Це була перша складова звання “неземний”. Друга складова цього звання є більш банальною – це ісландські ціни. Вони без перебільшення космічні і – прямо як знаменитий дзен початку 2016го року – безглузді та безжалісні.
Перший ціновий шок зустрів мене прямо в аеропорту. Ні, це були не передбачувано високі ціни на алкоголь – про це можна вдосталь прочитати в інтернеті. А от про те, що з аеропорту Кефлавік до Рейк’явіку за півгодинну поїздочку на таксі вам доведеться вивалити 160 євро (160, Карл!) – про це я в інтернеті не прочитала. І не тому, що там цієї інформації немає, вона там є, а просто тому, що подорожуючи дуже часто, і беручи таксі з аеропорту до міста в Ніцці, Парижі, Мадриді, Стокгольмі і сотні інших міст, включаючи Мюнхен – я ще ніколи, Карл, ніколи не віддавала за це такі гроші.
Це загартувало. І вже від 16 євро за бокал середньостатистичного білого боляче було не так сильно. Було, але не так сильно.
Я вже не буду вдаватися в подробиці цін в ресторанах – дуже скромна вечеря на двох в абсолютно нешикарному рєстіку (салат Цезар, паста, один бокал вина, склянка води) не обійдеться вам дешевше ста євро. Але й в супермаркетах ви не нажируєтесь. Так, ціни на чуть пригнивші овочі та фрукти вас неприємно здивують, як і той факт, що в Ісландії ви зможете купити четвертинку міні-капустинки і запаковану в целофанову фолію половинку яблучка. Ціни диктують розміри продуктів, так би мовити. Вибір навіть у найкращих супермаркетах столиці не дуже вражаючий.
Алкоголь взагалі продають лише в державних авторизованих магазинах. І даремно ви там будете шукати щось, дешевше 12ти євро. Не знайдете. Хоча у виправдання ісландців хочу сказати, що хоча б всякої бодяги вони не продають. Вибір вин і крепших напоїв дуже пристойний. Тобто, якщо вже імпортувати, то не всяке Г –десь такий лозунг взяли собі на озброєння ці вікінги.
Я намагалась вияснити причину таких високих цін у корінного населення, але люди нічого толкового мені відповісти не могли. Ну так, острівна країна, так, тут нічого власного не росте, так, все потрібно імпортувати. Я це все розумію, але це не єдина острівна країна світу. І он, навіть на Майорку приходиться завозити паромами якісь товари. Ок, зробимо знижку на те, що на Майорці дещо більше продуктів ростуть під палким середьноморським сонцем, нехай тоді ціни в Ісландії будуть в два рази вищі Німецьких. Ну але не в три і не в чотири рази! Аж поки я не прочитала десь на якомусь англомовному блозі про те, що в Ісландії, особливо в роздрібній торгівлі, процвітає корупція, що на товари першої необхідності існує сувора монополія, на товари другої необхідності – олігополія. Ну ось, це вже більш-менш пролило світло на непрозору структуру ісландського ціноутворення. От вам і Європа!
Тобто, порада номер 2 і 2а – не беріть таксі з аеропорту, там ходять чудесні, і не набагато дешевші автобуси (жартую, трохі дешевші, 30 євро з людини в одну сторону), плюс, налаштуйтеся на загальний дуже високий рівень цін.
Як ісландці виживають, або острівні будні
Як же ж живеться корінному, хоч і не надто чисельному населенню на цьому північноатлантичному острові? У суворому кліматі, при нереальних цінах, напівдорозі між двома світами – американським і європейським?
Та дуже і дуже навіть – це я можу сказати з того, що бачила на власні очі та чула на всласні вуха. Ісландці дуже позитивний народ з прекрасним почуття гумору і одночасно легким пофігізмом.
“Як вам не страшно жити як на пороховій бочці – з постійною думкою про те, що один з вулканів кожного моменту може вибухнути” – запитую я з притаманною туристам сумішшю страху і допитливості. “О, ми про це стараємося не думати” – відповідають ісландці. І додають: “Це сила природи, від неї ще ніхто не втік”.
До високих цін на імпортовані товари – а це певно відсотків 90, вони призвичаїлись. В ресторани жителі острова ходять лише в прив’язку до якихось особливих подій, а так дуже часто готують вдома і запрошуюють гостей. Традиційна ісландська їжа – це баранина (іншим тваринам тут занадто холодно) і дуже багато різноманітної риби. Овечок тут більше, ніж самих ісландців, і життя в них направду солодке. Вони собі вільно пересуваються островом, без жодних обмежень, парканів і пастухів. Тобто їсти таке м’ясо – одне задоволення, і зі смакової, і з моральної точки зору. З рибальства складається ісландський ВВП, і риба тут абсолютно фантастичної якості – без пребільшення, це була найкраща риба, яку я будь-коли їла. І ціни на рибу та морепродукти дуже доступні. Тобто, в Ісландії вигідніше купувати омарів, ніж свіжі помідори.
Хоча і до свіжих помідорів ісландці потихеньку добираються. Країна майже повністю самостійно забезпечує себе екологічно чистою енергією – а саме геотермальною, згадайте гейзери. Біля геотермальних установок зараз все частіше можна знайти звичайні теплиці, в яких і вирощують різного роду овочі. Так, їх не порівняти з запашними італійськими томатами, але все ж погодьтеся, це краще, ніж та сама завезена пластмаса з Америки за подвійну, а то й потрійну ціну.
Також ісландці горді своїм мирним небом, що в наш час зовсім перестало бути банальщиною. Адже у них навіть поліцейські неозброєні! І картина, коли перед входом в ресторан стоять декілька дитячих візків з немовлятами, в той час коли батьки спокійно вечеряюють всередині – абсолютно звичайне явище. І діти дихають свіжим повітрям, і батьки мають змогу розслабитися і поспілкуватися.
Тобто, їх секрет заключається в тому, що вони концентруються на позитивних аспектах, і стараються їх розвивати, намагаються зробити найбільш можливе з даного. Якщо їм природою дані гейзири-вонючки, вони освітлять і обігріють їх еко-енергією будинки. З лимона лимонад, ну і таке інше, ви мене зрозуміли.
Взагалі, якісь кліматичні умови, корупція, бідність не завжди стають на заваді людському щастю. Я дивлюсь на ютубі передачу “Світ на виворіт” Дмитра Комарова про його божевільні подорожі, і даюся наприклад диву, що у Непалі живуть одні з найщасливіших людей на планеті. В Непалі, де страшні землетруси регулярно забирають життя тисяч людей, а корупція заважає відбудувати дах над головою тим, хто вижив. Де на висоті понад 5 тисяч метрів життя як не крути перетворюється на боротьбу і виживання. В країні навіть не третього, а якогось п’ятого світу, розірваній між Індією та Китаєм.
Це вже не про Ісландію. Це про те, що щастя направду в нас в голові. Європа, не Європа, вдома, не вдома – якщо ви не віднайдете щастя в собі тут і зараз, не чекаючи наступного року, підвищення на роботі, заміжжя, пенсії, зарплати, кредиту, з моря погоди – годі шукати його де-інде.
Related Post
