Коли мої сімейно-одружені, обзаведені дітьми українські друзі приїжджають в гості до Мюнхена, вони дуже щиро дивуються, що я живу на зйомній квартирі. Прямо видно, як в їхній голові рушиться їх ідеальне уявлення успішної еміграції. Вони-то думали, що до мови, освіти та успішної кар’єри квартира і машина додаються вдогонку, автоматично. А опиняючись у моїх апартаментах і розуміючи, що я не те що неодружена та бездітна, а ще й безквартира і безмашинна, вони не то розчаровано, не то полегшено зітхають – і історія про те, що не все так погано у нашому домі і в еміграції всерівно живуть не так добре, як здається, знаходть підтвердження і тим самим заспокоює їх.

Як так все склалося

Та це не стаття у виправдання мого стилю життя, меше з тим. А от німецький квартирний ринок насправді цікавий, тому що він суттєво відрізняється не лише від українського, а й від будь-якого іншого європейського. Адже лише в Німеччині кількість людей, які винаймають житло в оренду перевищує кількість тих щасливчиків, які мають власне житло. За офіційною статистикою, наразі лише 45ть відсотків німців – тобто менше половини – володіє власним дахом над головою. Це на 25ть відсотків нижче середньоєвропейського рівня! Причому чим більше та багатше місто в Німеччині, тим нижчий відсоток власників нерухомості. Та навіть якщо не підіймати важкі електронні екселі державного реєстру, а взяти до уваги наприклад навіть моє коло спілкування – друзів та колег. Крім однієї-єдиної подруги, яка разом зі своїм чоловіком і батьками з обох сторін повністю і безповоротно залізла в борги на наступні 40 років, купивши маленький-вузенький будиночок на окраїні міста, таких відчайдух я не знаю.

Німці живуть в оренду, так вже історично склалися обставни. Адже під час Другої світової війни була зруйнована величезна частина житлових будинків. Потім, за часів відбудови і німецького економічного дива, житловий фонд почали відбудовувати дуже швидкими темпами. Заробітні плати працівників навіть у великих і дедалі заможніших містах не вспівали рости з тією ж швидкістю, тому багато людей почали орендувати квартири. Це одна з причин. Наступними є велика кількість населення, важкий і типово німецький бюрократичний процес узгодження будівельних норм і планів та особливо міцні та надійні будинки. Все це влітає в час і копійку, і ніхто з приватних осіб цим головняком займатись не хоче. Німці, коротше кажучи. Ну а вже в сучасний, динамічний і мобільний час, коли декілька змін роботи та місця життя є чимось абсолютно нормальним, коли німці все більше і більше часу вкладають в освіту та практики за кордоном, а народження дітей відкладають у все довший та довший ящик, з купівлею чогось такого гігантичного і – о Боже – постійного (!), як квартира намагаються не спішити.

Через такі обставини і таку вже досить довгу звичку німців жити в оренду, на ринку склалися і відповідні правила. Так, він регульований і орендні квартири в Німеччині в основному в гарному стані, за ними професійно доглядають, в них справна сантехніка і прибрані під’їзди. І навіть якщо щось виходить з ладу, ви просто можете подзвонити своєму орендодавцю і він за все подбає. За свій рахунок, звичайно, адже всі витрати подібного роду зазвичай включені у вашу орендну плату. Тобто, знову ж таки, як я вже писала в Sharing is Caring, німці не обтяжують себе різного роду прив’язаностями.

Голі стіни та інші недоліки

Цікавою особливістю, яка є не дуже зрозумілою нашим співвітчизникам, є той факт, що в переважній більшості квартири здаються невмебльованими. Таким чином вам надається шанс і змога влаштувати все на ваш смак, включаючи кольорові шпалери чи які в кого там ще є дизайнерські збочені фантазії. Тобто, якщо ви налаштовані жити у цій квартирі щонайменше п’ять, а то і більше років, цей варіант є дуже гарним, адже всі меблі будуть ваші-рідненькі, гарно підібрані і ідеально підлаштовані під ваш смак. Та якщо ви переїжджаєте досить часто, ви повинні бути готовими до того, що ці меблі потрібно буде постійно тягати за собою, частина з них зіпсуєтья під час транспортування, а частина більше не підійде в нове помешкання, або перестане вам подобатися.

До речі, саме цим пояснюється любов німців до IKEA. Адже це знімає питання поганого сумління – меблі у цьому шведському магазині дешеві, і змінювати їх можна хоч кожного року. Саме тому IKEA заробляє у Німеччині більше, ніж на будь-якому іншому ринку світу!

Визнаю, що коли в’їжджаєш у квартиру навіть без кухні, облаштування якої легко потягне на тисяч п’ять євро, то вже починаєш задумуватися, наскільки широкі рамки для польоту фантазії тобі потрібні. Правда, дорого облаштовану кухню ви завжди зможете продати вашому наступнику, але інвестиції на початку все ж таки б’ють по кишені.

 

Недоліком такого динамічного ринку нерухомості і захмарного попиту на квартири є те, що вибираючи квартиру ви думаєте, що ви її обираєте, а насправді то орендодавець обирає вас. Ці оглядини і пошуки квартири перетворюються на якийсь божевільний конкурс краси, податкових декларацій та звітів про ваші доходи. Тому німці намагаються передавати свої зйомні квартири “з рук в руки”, адже постійно знайдеться якийсь знайомий знайомих, який наразі шукає кваритру. Але це ще більше зменшує наявність гарних квартир на відкритому ринку.

Все пізнається в порівнянні

Натомість, свій досвід життя на зйомних квартирах в Іспанії та Великобританії я без моторошного здригування згадувати не можу. І повірте мені, я була готова віддати всі свої невеликі студентські збереження за те, щоб у мене взимку нормально працювало опалення. Але як може працювати те, чого не існує, або те, що прогнило ще до моєї появи на світ.

Схожа ситуація і в Україні. У нас за радянських часів і після розпаду Совка склалася така ситуація, що у кожної сім’ї була власна квартира. Те, що на світанку ринкових відносин здавали в оренду було або якимось гадюшником, або притоном, або ще чимось нормальному розумові недосяжним. Не було ні ринку, а відповідно і ніяких правил гри на ньому. Тому і зараз, не враховуючи можливо Київ, квартири в оренду на українському ринку здають “оздобленими” бабусиним ковром на стіні, якимось залойожаним страшним лінолеумом, і з туалетом, який коли побачиш, то захочеш побудувати дерев’яний біля під’їзду, щоб ходити туди. Тому у нас і склалося таке відношення – що своє, то своє, його треба берегти. А чуже і так вгроблене, то можна і надалі не звертати на це уваги. Українські сім’ї стараються назбирати дорослим дітям на квартиру, коли ті одружуються. Це в кращому випадку. Інший варіант (від якого особисто в мене мурашки по шкірі) – це жити з батьками. Але такі є наші українські реалії, і повірте мені, ми не одні. В Італї пристаркуваті женіхі 35ти років теж дуже часто ще живуть з батьками, там так прийнято.

По чому квадрат?

І все ж, жити в оренду – це кожного місяця віддавати свої кровні чужому дяді. А віддають німці – звичайно, залежно від міста та району у ньому – від третини до подекуди аж половини своїх нетто-доходів. Так, однокімнатна квартира в 40 квадратних метрів в гарному, але не суперцентральному районі буде коштувати на сьогоднішній день близько 800 євро в місяць. Без інтернету, електрики та всяких перебільшень. Двохкімнатних сімдесят квадратів (що теж не є палацом) в дещо центральнішій частині міста обійдуться вам легко в 1,800 євро за місяць. Якщо ж ви задумуєтесь над купівлею такої квартирки, то на меше, ніж 800 тисяч євро можете не розраховувати. Дві кімнати. Тобто, якщо ви купите таке житло, дітей вам краще не заводити.

Повірте, за таких орендних плат не нажируєш навіть у жирній Німеччині, заробляючи непогані гроші. Тому багато студентів і молодих спеціалістів відразу після навчання, створюють власні “комуналки”, знімаючи 3-4х кімнатну квартиру і здаючи її покімнатно на багатьох людей. Та що там німецькі студенти. В Лондоні квартири настільки катастрофально дорогі, що працюючи в інвестмент банкінгу і заробляючи величезні гроші, вважається нормальним ділити квартиру з якимось колегою. Адже бачитись через брак часу ви будете все-рівно не так часто, додому приходити лише на швидкі перекімарки між дедлайнами, тому – навіщо переплачувати.

Так що ж роблять бідні німці, якщо все-таки хочуть придбати нерухомість. Варіанти є, хоча їх не маса. Насправді навіть при теперішніх майже нульових відсотках Євробанку, купувати житло в великих містах невигідно. Адже виплачувати за кредит плюс дбати за нормальний стан житла обходиться дорожче, ніж взяти схоже житло в оренду. Плюс, витрати на ремонт і переїзд до власного житла ви не зможете активувати у вашій податковій декларації і тим самим зменшити суму до оподаткування. Різного роду консультанти наразі радять купувати радше маленькі квартирки в якихось невеличких, найкраще– студентських – містечках. І здавати їх знову ж таки в оренду. Так ви і гроші в нерухомість вложите, і кредит виплатите, і хоч якусть мінімальну стабільність на пенсію собі забезпечите. І податковій зможете всі витрати вручити, адже це вже є витрати на те, щоб зробити життя вашим квартирантам максимально комфортним, а одже ви зможете зменшити суму податків, які вам необхідно буде сплачувати.

Ось так і тут виживає і викручується як хто може. І квартирне питання було і залишається одним із найгостріших не лише у Булгаківській Москві 20х років минулого століття, але і в Європі сьогодення.