В тому що Стів Джобс та Марк Цукерберг своїми інноваційними технологіями змінили світ не потрібно нікого переконувати – тут всім все ясно.

Проте мені цікавий інший аспект цієї історії, її так сказати побічний ефект. Я думаю, що не лише їхні винаходи змінили потреби людства, а відтак і хід історії. Їх зовнішній вигляд теж повпливав на формування нових цінностей і новго значення крутості серед сучасної молоді.

Про це я подумала сьогодні, розмовляючи з колегою на сонячній терасі за чашкою кави. Цей колега і я разом, і майже одночасно, почали працювати на фірмі. Я пам’ятаю, як перед стартом своєї кар’єри я скуповувала костюми, білі сорочки та туфлі лодочки, які на той час – а це було якихось смішних 3,5 роки тому – були обов’язковими атрибутами в нашому (та й не тільки) офісі. Це був вівторок, і на терасі я сиділа вдягнена в кольорові брюки та джинсову курточку – зовсім не по дрескоду тодішніх часів.

Саме про це і була наша розмова. Про те, як швидко змінився світ і на скільки не сексі і не часі зараз товсті, красноморді бізнесмени в костюмах, мокрих від поту сорочках і годинниках по сто тисяч євро. На їхньє місце прийшли молоді, прості, вдягнені в картаті сорочки і кросівки, часто-густо не зачесані і не бриті, зате з новими нестандартними ідеями та без кордонів в голові. Час, який минуле покоління витрачало на те, щоб підкреслити та показати свій статус, покоління теперішнє витрачає на креативність, пошук нових ідей, вивчення світу і самих себе.

Сучасну європейську молодь більше не підкупиш обіцянками, відпусткою раз в рік, страховим полісом чи підвищенням по кар’єрній драбині один раз на рік. Їм подавай свободи, розвитку, самовдосконалення. Плюси і мінуси цих нових бажань можна обговорювати безкінечно і на це можна виділити окрему статтю.

Особливо цікаво те, що молодих німців – націю з величезною автомобільною історією за спиною, не підкупиш навіть автомобілями. Власне чи корпоративне авто – це по-перше занадто накладно і дорого, а по-друге, як не парадоксально це не звучить – занадто зобов’язуюче. Адже сьогодні я працюю в Мюнхнені – завтра в Гамбурзі, післязавтра в Києві. В аеропорт – з аеропорту на власному автомобілі добиратися дуже невгідно через високі ціни на парковку. Утримувати власний автомобіль заради пересування по місту поступово стає невиправданою розкішшю, адже ви більше часу витрачаєте на простоювання в заторах, ніж власне на пересування. Тим більше, якщо взяти до уваги ідеально функціонуючий громадський транспорт та розбудовану мережу велосипедних доріжок у німецьких містах.

Максимальну мобільність і простоту пересування без зобов’язань німецька молодь (а молодь тут це всі від 18 до 68 років:-)) зберігає використовуючи сервіс спільного користування транспортними засобами, будь то автомобіль (car sharing) чи велоспед (bike sharing).

В останні роки таких сервісів тут з’явилося досить багато. Їх пропонують і такі великі та відомі автокомпанії як БМВ та Мерседес, і компанії по перевезенням, як наприклад Німецька залізниця. Віднедавна навіть енергетичні компанії, наприклад Linde, пропонує флот електроавтомобілів і викоростовує таким чином екологічний аспект як приманку для нових клієнтів. Ідея проста – до ваших послуг по місту стоять автомобілі, які ви можете забронювати через програмку у вашому смартфоні і користуватися заброньованим авто на власний розсуд. Цінові моделі цієї послуги бувають різними, та зазвичай оплата проводиться похвилинно. В ціну за хвилину включено все – і пальне, і парковка. Тобто, ніяких додаткових коштів і морок. Є спеціальні пакети на вихідні, для поїздок на лижі чи інших виїздів на природу – тоді ви платите одну фіксовану ціну, адже похвилинна оплата у таких випадках влетіла б в копієчку.

Загалом це дуже крута альтернатива власному автомобілю, адже його наявність під рукою в деяких ситуаціях є реальним рішенням проблеми мобільності. Наприклад для таких ситуацій як закупки продуктів, поїздок в Ікею, в аеропорт і тд.

Взяти навіть ту саму поїздку в аеропорт. В Мюнхені він знаходиться досить далеко від міста і поїздка на таксі в одну сторону коштує від 50 до 70 євро. Парковка власного автомобіля на території аеропорту коштує близько 25 євро на день, тобто чим довше ви у відльоті, тим вищий ваш рахунок за паркування автомобіля. На громадському транспорті (електричка або аеропортний автобус-шатл) добиратися дешевше (€11-12), але й некомфортніше. А взявши машинку з car sharing ви доїдете в аеропорт за 25-30 євро. Якщо ви поділете цю суму ще й на колег, які підсіли до вас, то це виходить навіть дешевше за громадський транспорт. І за парковку ви звичайно теж не платите – просто залишаєте авто на стоянці в аеропорту, допоки його не забере наступний клієнт.

Також зручно на таких машинках по вечорах добиратися наприклад в гості по вихідним, коли ви заздалегідь знаєте, що назад ви вже точно за руль не сядете (через один-два-чи-вже-як-карта-ляже-бокал-вина). Так ви їдете на car sharing в одну сторону, залишаєте машину на парковці і стартуєте прямо у вихідні. Тобто це і набагто комфортніше за громадський транспорт, і значно дешевше за таксі,

Серед усього розмаїття таких програм в Мюнхені, моя улюблена – запропонована БМВ Drive Now. Насправді мені так подобається цей сервіс, що я могла б бути найкращою його ходячою рекламою, шкода що БМВ про це не знає… :-). Улюблена тому, що працює на технічному рівні майже бездоганно – машинки відчиняються і зачиняються смартфоном, велика наявність автомобілів, супер сервіс для клієнтів в разі якихось несправностей, цікаві бонуси і т.д. А ще, тому що вони реально інновативні і в їхньому флоті присутні найсучасніші моделі, спеціально підібрані для зручного пересування по місту. І навіть на новенькому і3 ви спокійненько можете покататися. Для мене це реально якась футуристика – ось так посеред міста відкрити айфоном найновішу модель електромобіля і гайнути на ньому в Ікею.

Тобто фірми як БМВ таким чином знаходить доступ до „складних клієнтів“ нової генерації. „Складні“ вони тому, що – як вже згадано вище – зовсім не думають про покупку власного автомобіля і мають інші цінності. І якщо вони й користуються авто – то будь ласка лише електормобілем з car sharing, з цим вони можуть жити, адже це і екологічно чисто, і сучасно, і по-хіпстерськи і – що важливо – не зобов’язує. Так БМВ знаходить місце як торгова марка в мізках цього покоління.

Можливо занадто наївно бажати такого сервісу для України, але ми могли б почати хоча б з bike sharing у великих містах, коли на велосипедах можна, наприклад, доїжджати до станції метро або просто переміщатися на прийнятні дистанції в межах міста. В великих містах Європи екскурсії на велосипедах або погодинний прокат велосипедів готелями вже давно є нормою.

Цікава стаття з досить схожими фактами була до речі нещодавно опублікована на Українській Правді, тобто в нас потихеньку з’являється хоча б розуміння і усвідомлення того, що таке існує. Я як оптиміст вірю в те, що такий сервіс досить скоро з’явиться і в Україні, і розгрузить для початку хоча б вулиці Києва.

Це на рахунок машин. А на рахунок сучасної генерації з новими цінностями – то тут я взагалі ніяких сумнівів не маю. Компанія, в якій я працюю, наразі розширює свій офіс у Києві і я маю честь брати участь у цьому процесі, в тому числі проводити співбесіди з нашими абітурієнтами і наймати їх на роботу. Наші 23-ох – 25-ти річні випускники реально відрізняються навіть від задавалося б такої близької генерації сьогоднішніх 30-ти-з-гаком-річних. Їхній погляд, а разом з тим і цінності, спрямовані на Захід: справжня освіта, здобута власними силами, а не допомогою блатних батьків, кар’єра замість раннього необдуманого заміжжя, розширення горизонтів і власної географічної присутності замість бухання у “шикарних” рєсторанах якогось там населенного пункту. І це круто, адже це все дає нам надію на краще майбутнє не лише у Західній Європі чи власне в Україні, а в цілому світі.